Що насправді означає «нормально»
Колективна сліпота не народжується з темряви. Вона народжується з мовчазної згоди. Я бачу це в людях, які називають своє виснаження життям, а свою порожнечу — стабільністю. Слово «нормально» стало дозволом не дивитися глибше. Воно більше не описує реальність — воно її маскує.
Бути втомленим — нормально. Жити без сенсу — нормально. Бути у стосунках без живого контакту — нормально.
Так формується нова форма сліпоти: не агресивна, а зручна.
Як формується колективна сліпота
Колектив не вчить бачити. Він вчить повторювати.
Більшість людей не обирають свої думки — вони їх копіюють.
Не обирають свої бажання — їм їх підсовують.
Не обирають свій шлях — їм дають інструкцію і називають це життям.
Так створюється масова гіпнотична згода:
- якщо всі так живуть — значить це правильно.
Але істина не голосується.
Вона або побачена, або ні.
Чому пробуджені люди здаються «дивними»
Коли поруч з’являється хтось, хто бачить ясно, він порушує рівновагу стада.
Він стає небезпечним — не тому, що нападає, а тому, що не спить.
Колективна сліпота завжди захищається.
Вона оголошує ясність наївністю, глибину — дивакуватістю, а тишу — слабкістю.
Людина, що бачить, не вписується в систему.
Бо система живе лише там, де не ставлять питань.
Нормальність як форма духовної капітуляції
Справжній сенс слова «нормальний» у сучасному світі простий:
- той, хто не заважає механізму.
Не той, хто живий.
Не той, хто відчуває.
А той, хто зручний.
Але життя — не механізм.
Життя — це безперервне бачення, рух і присутність.
Коли це зникає, з’являється форма — але зникає суть.
Вихід із колективного гіпнозу
Коли ти перестаєш погоджуватися з чужими уявленнями про те, яким має бути твоє життя, світ раптом стає різким.
Але в цій різкості є щось справжнє.
Ти більше не прикриваєшся «як усі».
Ти починаєш відчувати, що з тобою відбувається насправді.
І тоді «нормальність» відпадає, як стара шкіра.
Залишається не роль — а присутність.
Свобода, яку не можна узаконити
Свобода не видається сертифікатом.
Вона не підтримується більшістю.
Вона не є безпечною.
Свобода — це здатність бачити те, що є, без дозволу колективу.
І коли це стається, ти вже не частина сліпоти.
Ти стаєш домом для власної свідомості.