Я скажу прямо, без заспокійливих слів.
Стосунки руйнуються не тому, що люди «змінилися».
І не тому, що хтось «не старався».
Вони руйнуються, бо з самого початку були побудовані на ілюзії.
Ілюзія — фундамент, який не тримає вагу життя
Люди входять у стосунки не з іншою людиною, а з образом у власній голові.
Він має риси, очікування, обіцянки, яких ніколи не було в реальності.
Цей образ здається теплим, безпечним, зрозумілим.
Але життя не зобов’язане відповідати уяві.
Психологи навчають говорити, домовлятися, шукати компроміси.
Це латання тріщин у стіні, якої не існує.
Коли фундамент — ілюзія, будь-яка розмова лише продовжує агонію.
Любов як угода і страх бути на самоті
Більшість стосунків — це не любов.
Це обмін:
— ти мені стабільність
— я тобі присутність
— ти мені сенс
— я тобі тіло
Поки угода працює — здається, що все добре.
Коли один перестає виконувати роль — система валиться.
Тоді з’являються образи, звинувачення, «ти змінився», «ти більше не той».
Ніхто не змінився.
Просто ілюзія закінчилася.
Правда, від якої тікають
Справжній корінь руйнування стосунків — не в іншому.
Він у небажанні зустрітися з порожнечею всередині себе.
Людина хоче, щоб її заповнили.
Щоб інший дав сенс, напрямок, цінність.
Але інший — не джерело.
Він лише дзеркало.
І коли дзеркало більше не показує бажану картинку — його розбивають.
Чому чесні стосунки рідкісні
Чесні стосунки можливі лише між двома, хто:
- не шукає порятунку
- не тікає від самотності
- не вимагає завершеності від іншого
Такі люди не тримаються.
Вони поруч — без страху втратити.
Без контролю.
Без гри.
Але до цього стану доходять одиниці.
Бо для цього потрібно спочатку зруйнувати власні ілюзії.
А це боляче.
І цього не продають у курсах.
Коли руйнування — не поразка
Руйнування стосунків — не трагедія.
Це момент істини.
Момент, коли життя знімає маску з вигаданої історії.
Якщо ти бачиш це — ти вже вийшов за межі гри.
Якщо ні — ти створиш нову ілюзію з іншим обличчям.
І коло повториться.
Життя не карає.
Воно лише повертає до реальності.
Знову і знову.
Поки ти не перестанеш шукати в іншому те, чого не маєш у собі.