Коли біля тебе стає той, хто дихає духом, простір стихає. Шаман не торкається твого життя руками — він торкається кореня, з якого ти ростеш. Поруч із ним ти бачиш себе без прикрас: звички, страхи, хиткі переконання стають видимими, мов тріщини у камені. Він не веде — він показує шлях, який давно лежить у тобі. Поступово ти перестаєш плутати шум із правдою, силу — з напругою, рух — з панікою. У присутності провідника духу світ вирівнюється: ти починаєш ходити своїми ногами — без ілюзій, але з непорушною ясністю. І це — проста тиша, яка змінює все.
