Говорить шаман. Не той, що танцює з духами, а той, що дивиться в корінь. Бо іноді батьки дивляться на дитину зверху вниз — не тому, що вона нижча на зріст, а тому що їхнє еґо звикло відчувати себе головним. Але це не мудрість. Це страх, за яким ховається неперетравлений власний дитячий біль.
Чому дорослі хочуть бути «вищими» за дітей
Причина не в дітях. Причина в самих дорослих. Коли людина зростає в системі «я кращий — ти гірший», вона вбирає модель зверху вниз. І коли народжується дитина, вмикається старий шаблон: «Я знаю більше», «Я головний», «Я маю контролювати».
Але часто за цим — травмована внутрішня дитина, яка в дитинстві не мала права на голос. І тепер вона мститься — уже в ролі батька чи матері. Це не усвідомлене зло. Це несвідома захисна реакція.
Роль еґо
Еґо — це маска, яку ми носимо, щоб вижити в соціумі. Вона потрібна. Але якщо ми ототожнюємо себе тільки з нею — ми починаємо грати роль «великого», «всезнаючого», «всевладного». Це створює дистанцію між дорослим і дитиною.
Дитина не потребує лідера з п’єдесталу. Вона потребує присутності. Живої. Щирої. І тільки той дорослий, хто побачив своє еґо, хто зняв маску, може справді зустрітись із дитиною на рівні серця.
Чіткі інструкції від шамана
Спостерігай себе: коли ти хочеш наказувати, принижувати, переконувати — спитай себе: «Це моя мудрість чи моя незцілена біль?»
Пам’ятай — ти не «вище»: твій досвід більший, але не цінніший. Дитина — не менш розумна. Просто її розум ще не вкритий пилом обмежень.
Пізнавай себе: тільки через роботу зі своїми болями, тригерами, реакціями — ти можеш вийти з ролі «над». Це робота не з дитиною. Це робота з собою.
Замість контролю — контакт: що менше тиску, то більше довіри. Шаман не змушує — він звучить. Він задає ритм, у який можна ввійти, але не мусиш.
Шаман — провідник, а не командир
Шаман — це не той, хто навчає дітей. Це той, хто роздягає дорослих. Від страху, зверхності, образи. Його завдання — не навчити тебе правильним фразам, а привести туди, де ти вперше відчув біль. І дозволити йому пройти.
Бо тільки звільнений від внутрішніх воєн дорослий може бути поруч з дитиною, не притискаючи її вагою своїх комплексів.
Мораль з димом кедру
Хто вищий — той далі від серця. Дитина — не слабша. Вона просто ще без зброї. І твоя сила — не в тому, щоб тримати її внизу. А в тому, щоб стати поряд. Без масок. Без гніву. Без минулого, що керує твоїми вчинками.
Бо тільки той, хто перестав бути над — стає справжнім провідником. І тоді дитина не слухається — вона довіряє. А це — інша пісня. З неї виростають нові покоління.