Коли людина гуде не зі злості, а з наміром лікуватися, душа входить у тонкий рух, подібний до хвилі, що проходить крізь кістки й пам’ять. Шаманка Лакшмі говорить: гудіння — це не звук, а пробудження глибинного дихання духу. Воно струшує застиглі страхи, вивільняє давній біль, який тіло звикло ховати у мовчанні. На рівні душі починає вирівнюватися течія: темні згустки емоцій розчиняються, ніби їх торкається тепла рука світу. Гудіння повертає людину до її первинного звучання — простого, чистого, непідробного. І коли голос зливається з тишею всередині, душа впізнає себе такою, якою була до ран.
