Модно хизуватися «пробудженням», але те, що справжнє, — не звучить гаслами. Воно приходить, як нічне дихання лісу: без форми, без потреби доводити щось світові. Шаманка, що пройшла крізь власну темряву, не розповідає про світло — вона просто світить. Її кроки тихі, але точні; її правда не солодка, а гостра, як свіже лезо. Той, хто шукає глибину, бачить: усе зайве осипається, коли дух прокидається по-справжньому. У тиші народжується зір, і там немає моди — тільки шлях, який не може збрехати.
