Ти тримаєш у руках ніж. Можеш нарізати ним хліб для голодного, а можеш встромити його в серце. Слово — такий самий ніж. Воно безпристрасне. У нього немає моралі. Але є сила. І ця сила йде туди, куди ти її направиш.
Слово не буває «просто словом». Кожен звук, який злітає з твоїх уст, уже відправився в дорогу. Він уже торкнувся чиїхось вух, уже залишив слід у повітрі, уже змінив чиєсь серце — або вглиб, або вниз.
Слово в руках пробудженого
Пробуджений не говорить, щоб просто говорити. Він вимовляє лише те, що готовий підписати власною кров’ю. Сказав — зробив. Промовив — створив. Його слово — не обіцянка, а вже подія, що сталася.
Ти можеш відчути це: коли така людина каже «Я прийду» — ти вже бачиш, як вона стоїть перед тобою. Коли вона каже «Я з тобою» — твоя самотність зникає миттєво.
Слово в руках сплячого
Сплячий сипле слова, як пісок у вітер. Він не помічає, що кожна його фраза повернеться до нього — з тією ж вагою, з якою він її кинув.
Він жартує про хвороби — і хвороби стукають у його двері. Він проклинає — і його власний шлях темнішає.
Він обіцяє — і кожна невиконана обіцянка краде шматок його сили, доки він не лишається порожнім.
Коли слово стає чарівним
Магія слова — не в звуках, а в силі того, хто їх вимовляє. Якщо твоє слово і твоя дія — одне, воно стає наказом світові. Не мрія: «Колись це станеться», а твердження: «Це вже є».
І світ відповідає: «Так».
Тоді не потрібно кричати, переконувати, доводити. Одне твоє «Так» або «Ні» змінює реальність.
Як люди самі проклинають себе
Скільки разів ти чув від когось: «Я — невдаха», «У мене нічого не вийде», «Я нікому не потрібен»? Вони говорять це легко, як жарт. Але Всесвіт не знає, що таке жарт. Він чує наказ і виконує.
Кожна твоя фраза — це насіння. Якщо ти сієш бур’ян, не дивуйся, коли він проростає у твоєму саду.
Як словом зруйнувати ілюзію
Іноді достатньо одного короткого слова, щоб розбити сон, у якому людина жила роками. Майстри старовини не любили довгих промов — вони били коротко і в серце.
- Будда мовчав довго, а потім казав одне речення — і учень більше не міг повернутися в колишню темряву.
- Шаман Півночі міг глянути в очі та сказати: «Ти спиш» — і людина раптом бачила все, чого раніше не помічала.
Погляд Лакшмі
Слово — це не прикраса. Не фон. Не звук, щоб заповнити тишу. Слово — це подих сили. Якщо воно йде з глибини твоєї істоти, світ змінюється одразу, ще до того, як звук встиг згаснути.
Говори так, щоб після тебе не було потреби виправдовуватися чи пояснювати. Говори так, щоб навіть вітер прислухався.